Історія підприємства

Державне регіональне геологічне підприємство
«Донецькгеологія» (ДРГП «Донецькгеологія») –
історичний екскурс і сучасність

 Офіційна історія державної геологічної служби у Донбасі після створення 1 лютого 1918 року Указом Голови ради народних міністрів та міністром торгу Голубовичем В.О. Українського геологічного комітету (Геолкому України) починається у 1920 році з діяльності Боковського, Гришинського, Кадіївського, Микитівського і Шахтинського геологічних управлінь при Центральному управлінні кам’яновугільної промисловості Донбасу, яке з 1920 до 1924 року знаходилося у м. Бахмут. Роком раніше, з метою більш ефективного управління роботами по відбудові промисловості регіону після громадянської війни, у лютому 1919 року Постановою уряду України в результаті об’єднання Бахмутського та Слов’яносербського повітів Катеринославської губернії була створена нова Донецька губернія із адміністративним центром також у м. Бахмут.

  У 1921-1922 роках п’ять районних геолого-розвідувальних управлінь реорганізовуються у перші в Україні геологорозвідувальні партії (ГРП). Додатково до них створюються Краснодонська, Лисичанська і Щегловська ГРП.
  У травні 1924 року Центральне правління кам’яновугільної промисловості переводиться із м. Бахмута в столичне місто Харків і перетворюється в трест «Донвугілля», а потім в об’єднання «Вугілля». Усього за 1921-1928 роки в Донбасі було пробурено 71 тисячу метрів розвідувальних свердловин, що забезпечило збільшення запасів кам’яного вугілля з 53,6 млрд. т до 69,7 млрд. т, у тому числі достовірних промислових до глибини 640 м – 29,3 млрд. т та вірогідних на глибинах від 640 м до 1065 м – 22,0 млрд. т. Паралельно Геологічним комітетом під керівництвом П.І. Степанова проводилися роботи щодо узагальнення матеріалів багаторічної геологічної зйомки відкритого Донбасу, виконаної Л.І. Лутугіним та його учнями, які у 1926 році завершилися виданням атласу із 65 планшетів геологічної карти Донецького кам’яновугільного басейну масштабу 1:42000.
  26 лютого 1930 року в м. Харкові в об’єднанні «Вугілля» («Союзвугілля») на базі існуючих геологорозвідувальних партій та топо-геодезичної групи створюється трест «Донбасвуглерозвідка». Усі галузеві геологічні роботи в басейні очолює уже відомий у Донбасі гірничий інженер Кузнєцов О.І, а для забезпечення керівництва геологорозвідувальними партіями безпосередньо в регіоні у серпні 1931 року трест «Донбасвуглерозвідка» переводиться із Харкова у м. Бахмут.
  Розпочинаються широкомасштабні роботи з детальної розвідки ділянок для реконструкції старих і будівництва нових шахт. У межах усього басейну виконується гідрогеологічні дослідження шахтних полів та інструментальна мензульна зйомка відкритого Донбасу масштабу 1:5000. За договорами з французькою фірмою «Шлюмберже» проводяться електрокаротажні дослідження розвідувальних свердловин. Артемівська геологічна і топографічна партії здійснюють паспортизацію шахтного фонду Донбасу. У геологічних звітах про результати детальних розвідок шахтних ділянок з 1935 року обов’язково додається розділ «Гідрогеологічні умови залягання вугільних пластів». Під керівництвом геолога Банківського В.О. вперше в Донбасі складені гіпсометричні карти вугільних пластів у масштабі 1:25000 для Донецько-Макіївського району. Під час розвідувального буріння на північних окраїнах Донбасу в районі Кремінної-Черкаського-Луганська виявлені газопрояви та розкриті мінеральні води у тріасових і кам’яновугільних відкладах, що дозволило у повоєнні роки розвідати тут нафтогазоносні структури і отримати промислові притоки природного газу. Тому з 1939 року в Донбасі стали проводитися дослідження температури гірських порід у глибоких геологорозвідувальних свердловинах.
  За довоєнний період у Донбасі було збудовано 180 шахт загальною виробничою потужністю з видобутку 79,4 млн. т вугілля на рік. Завдяки розвіданій мінерально-сировинній базі та індустріалізації економіки на кінець 1940 року в Донбасі видобувалося понад 50% союзного видобутку вугілля, вироблялося 64,7% чавуну, 48,8% сталі, 67,5% металургійного обладнання, станків і машин різного призначення. Досягнення у довоєнній економіці Донбасу були б ще більшими, якби не політичні репресії промисловців й інженерно-технічних працівників – 40% і 15% від загальної кількості постраждалих відповідно. При цьому третина з них була українцями, п’ята частина – росіянами, а серед репресованих інших національностей переважали греки і німці як найбільш заможніша частина жителів регіону.
  У 1940 році діяльність тресту «Донбасвуглерозвідка» з проведення геологорозвідувальних робіт розповсюджувалася на Сталінську (Донецьку), Ворошиловградську і Харківську області Української РСР, Ростовську область РРФСР, Грузинську РСР (вугільні родовища Ахалцих, Ткварчелі, Ткібулі та Бзибі) і Казахську РСР (Кизил-Кастак, Арбжанське родовище). Однак у зв’язку із тимчасовою окупацією Донецького басейну під час Другої світової війни геологорозвідувальні роботи були призупинені.
  Після звільнення Донбасу від німецьких військ у квітні 1943р. тимчасово в м. Краснодоні, а з жовтня 1943р. постійно в м. Артемівську відновляється діяльність тресту «Донбасвуглерозвідка». Уже на протязі двох років у Донбасі було пробурено 93,7 тисяч погонних метрів пошуково-розвідувальних свердловин, відновлено 123 основні вугільні шахти, 506 середніх та малих і закладено 50 нових. У діяльності тресту надзвичайно важливе значення відводиться гідрогеологічним дослідженням затоплених і осушених вугільних шахт, використанню перших бурових верстатів вітчизняного виробництва КА-300, КА-500, В-3 і ХО-2, запровадженню для буріння глибоких свердловин металевих трубчастих веж та організації з 1946 року комплексних геофізичних досліджень свердловин, вугільних родовищ і Донецького басейну в цілому.
  У 1947 році на основі тресту «Донбасвуглерозвідка» створюються три самостійних трести – «Артемвуглерозвідка», «Ворошиловградвуглерозвідка» і «Ростоввуглерозвідка» з передачею їм відповідних територіальних геологорозвідувальних партій. При геологічній партії тресту «Артемвуглерозвідка» організовується Київський тематичний загін під керівництвом академіка Чернишева Б.І. та група геотермічних досліджень глибоких свердловин Донецького басейну (науковий керівник – Красновський С.О.). Починається системне вивчення газоносності вугільних родовищ за результатами газового каротажу свердловин і даними відбору вакуум-стаканами проб керну. У 1956 році в м. Артемівську проводиться семінар геологів-зйомщиків Міністерства вугільної промисловості СРСР.

 Після створення згідно Рішення Ради Міністрів УРСР від 22.07.1957р. Головгеології УРСР як республіканського органу державної геологічної служби басейновий трест «Артемвуглегеологія» («Артемвуглерозвідка») реорганізовується в комплексний територіальний геологорозвідувальний трест «Артемгеологія» (управляючий Руєв С.А.). Начальником Головгеології УРСР (1957-1965 роки) і Державного геологічного комітету при Раді Міністрів УРСР (1965-1967 роки) успішно працює та забезпечує ефективний розвиток вітчизняної геології колишній керуючий тресту «Артемвуглерозвідка» Надьожін П.Ф. Постановою Ради Міністрів УРСР від 22.07.1959 № 798 і наказу Головгеології від 29.07.1959 № 21-пр на трест «Артемгеологія» покладаються функції геологічного контролю та охорони надр щодо території діяльності тресту.
  Зростаючі темпи розвідки Донецького басейну забезпечили відновлення та капітальну реконструкцію усього існуючого шахтного фонду, будівництво малих, а з 1956р. великих вугільних шахт. Уже в 1963 році загальна кількість діючих вугільних шахт у Донбасі складала 722, а видобуток вугілля за період з 1950 по 1965 рік збільшився в 2,3 рази. Стале зростання вуглевидобутку та бурхливий розвиток промисловості регіону продовжувався до 1975 року, коли п’ятирічний прирост промислової продукції досягнув 29%.

 При цьому вперше у радянській економіці зростання обсягів виробництва було досягнуто завдяки впровадженню нової техніки, інтенсифікації технологічних процесів та підвищенню продуктивності праці. Донецька область стає не тільки вугільним і металургійним регіоном, але й краєм високорозвиненої будівельної, вогнетривкої, харчової, хімічної й гірничо-хімічної промисловості. В Україні саме цей період стануть називати ренесансним розвитком вітчизняної геологічної науки та геологорозвідувального виробництва.
  По території українського Донбасу були складені гіпсометричні плани усіх робочих вугільних пластів, районні геолого-промислові карти та геолого-вуглехімічна карта Донецького басейну. За результатами інструментальної геологічної зйомки масштабу 1:5000 відкритого Донбасу (Гетман В.Г., Макаров І.А., Тарасевич Г.Л., Череповський В.Ф.) проводиться детальний аналіз морфології та генезису локальних структурних форм і розривних дислокацій вугленосної товщі (Білоконь В.Г., Коньков Г.А., Майданович І.О., Нагорний В.М., Нагорний Ю.М., Попов В.С., Посудієвський О.Б., Широков О.З.) і досліджуються басейнові закономірності метаморфізму вугілля, умови формування та зміни потужностей кам’яновугільних світ у залежності від геолого-тектонічних чинників осадконакопичення (Єршов В.З., Левенштейн М.Л., Широков О.З.).

 Проводяться роботи по всесторонньому вивченню водоносних горизонтів, водозаборів, хімічного складу підземних і шахтних вод (Покровський О.І., Бесєда М.І., Калигін П.В., Артеменко О.Є., Берьозка О.М., Левін Н.І., Лисянська Л.А., Моренко Ю.І., Махонін В.Т., Решетов І.К., Суярко О.В., Усенко В.В., Шварцман Ю.М.), визначенню температури порід, геотермічного градієнта і теплового режиму гірничих виробок (Буцик Ю.В., Кашпур Я.М., Подобєдова А.М.), дослідженню хімічного складу, зональності та шляхів міграції газів вугільних родовищ і шахт з прогнозом метанозбагаченості гірничих виробок та стійкості гірських порід (Брижаньов А.М., Джамалова Х.Ф., Голубєв О.А., Карасьов І.К., Косенко Б.М., Левенштейн М.Л., Лисенко І.Ф., Нашкерський Л.А., Покровський О.І., Яновська Г.Б., Свержевський В.Л., Суботін В.П.).

 На металогенічних дослідженнях, пошуках і розвідці родовищ чорних, кольорових та рідкісних металів у тресті «Артемгеологія» спеціалізувалися Приазовська (Лазьков В.О., Лавриненко Л.Ф.,Канигін Л.І., Кривонос В.П., Харагезов М.К., Ентеліс І.Д.), Горлівська (Александровський В.П., Драновський І.М., Заря В.Ф., Ольховський М.Я.) і Слов’янська (Сафронова С.В., Ільїн В.В., Родіна Е.К., Флоринська В.М.) експедиції та тематична група Артемівської ГРЕ (Білоус І.Р., Грабянська Н.М., Руєв С.С., Сіроштан В.П., Едельман А.М.). Рідкісні елементи і домішки у вугіллі та вміщуючих породах досліджуються колективом геологів під керівництвом Волкової Г.О. Мінерально-сировинна база високоліквідних неметалічних корисних копалин регіону створена завдяки багаторічній праці Андрущенка І.Л., Брагіна Ю.М., Груби В.І., Дев’ятки Г.Т., Жгуна К.Г., Конельського М.Я., Луканцевера О.Л., Ревеки Ю.Ф., Стрекозова М.Ф., Стремовського О.Л та Якубовської Н.В.
  Вчений-класик геологічних досліджень Донбасу – Попов В.С. розробляє нову схему тектонічного районування Донецького басейну, виділяє єдиний Доно-Дніпровський палеозойський прогин як самостійну геоструктурну одиницю з єдиним режимом тектонічних рухів і спільністю процесів вуглеутворення. Донбаська експедиція Геологічного інституту АН СРСР під керівництвом Жемчужнікова Ю.О. за результатами вивчення умов утворення та ритмічності кам’яновугільних порід і вугілля розробила універсальний метод фаціально-циклічного аналізу, який був прийнятий в якості основного методу дослідження вугленосних відкладів в усьому світі.
  Після широкого впровадження нових бурових верстатів, подвійних колонкових труб і газокернонабірників конструкції винахідника тресту Олексієнка С.Є. у нам’юрських відкладах карбону були відкриті Красноармійське Західне родовище коксівного вугілля запасами 485 млн. т і унікальне Новодмитрівське родовище бурого вугілля (390 млн. т), підготовлено для нового шахтного будівництва 80 вугільних ділянок, у тому числі, 28 у Західному Донбасі, розвідано два нових родовища ртуті, два родовища залізних руд, п’ять родовищ вогнетривких і тугоплавких глин, одне родовище гіпсу та одне родовище плавикового шпату. Для Лисичанського содового заводу розвідане Новокарфагенське родовище кам’яної солі (310 млн. т), а у відкладах краматорської світи нижньої пермі виявлені поклади калійної солі на глибинах 750-1200 м з прогнозними ресурсами понад 1 млрд. т (Бобров В.П.). За участю провідних фахівців тресту підготовлена і опублікована багатотомна монографія «Геологія родовищ вугілля і горючих сланців СРСР, розроблена та впроваджена методика оцінки стійкості вміщуючих порід у гірничих виробках шахт і методика визначення температурних умов у надрах за геотермічними дослідженнями глибоких свердловин. Тому за успішне вирішення важливих державних геологічних завдань і виконання семирічного плану приросту розвіданих запасів корисних копалин трест «Артемгеологія» 19.06.1966 року був нагороджений орденом «Трудового Червоного Прапора». Цього ж пам’ятного року Указом Президії ВР СРСР від 31.03.1966р. було засноване наше професійне свято – День Геолога, а у травні 1966р. у м. Києві проведена перша Всеукраїнська нарада геологів.
  Новаторами геологічної думки у цей період діяльності тресту «Артемгеологія» були Дубінський О.Я., Кирикилиця С.І., Левенштейн М.Л., Заріцький О.І., Заря В.Ф., Гетман В.Г., Груба В.І., Заславський С.М., Бесєда М.І., Брагін Ю.М., Іносова К.І., Конашов В.Г., Косенко Б.М., Косенко З.А., Колеватов Г.М., Крузін С.П., Литвин А.К., Мірошніченко К.В., Міщенко С.М., Лазьков В.О.,Калигін П.В., Конельський М.Я., Міхеліс А.А., Міхеліс А.В., Луканцевер О.Д., Андріч Р.І., Ольховський М.Я., Орєхов О.П., Очкур Н.П., Пісковий О.В., Подорванов М.С., Полуновський Р.М., Посудієвський О.Б., Сафронова С.В., Соколова Г.У., Узіюк В.І., Харагезов М.К., Храпкін С.Г., Шварцман Ю.М., Едельман А.М. і багато-багато інших. Найбільш відомими і знаковими керівниками колективів геологорозвідників були Акімов С.М., Басан П.Т., Буров В.І., Веретєнніков А.Г., Іванніков В.С., Кашпур Я.М., Кірпічніков П.С., Лавриненко Л.Ф., Петровський Ю.В., Приходченко Ф.В., Руєв Є.С., Табукашвілі І.М., Тоїдзе Г.В., Харчуков Ф.О. та Цукуров П.М.

 На усій території діяльності тресту до 1980 року виконані комплексні геологічні та гідрогеологічні зйомки масштабу 1:200000 і 1:50000, (Дєдова В.В., Камінський В.В., Лейє М.А., Кутько А.Г., Ляшенко Л.П., Русаков М.Ф., Чернов М.К., Шамонов Ж.З.), а після реорганізації тресту «Артемгеологія» у ВГО (ДГП) «Донбасгеологія» (генеральний директор Басан П.Т.) у межах найбільш перспективних районів і структурних зон проводиться крупномасштабне геологічне картування з пошуками рудних і нерудних корисних копалин загальнодержавного значення (Жикаляк М.В., Матюшонок В.А., Карелов М.І., Решетарський П.Ф.).
  Комплексна спеціалізація ВГО (ДГП) «Донбасгеологія» дозволила також на протязі 15 років додатково розвідати 1,5 млрд. т коксівного вугілля і 272 млн. т енергетичного вугілля у Добропільському, Лозовському і Південно-Донбаському районах, відкрити Осиківське родовище фосфоритів (Брагін Ю.М., Калашник П.М.), Слов’янське ртуті (Родіна Е.К, Флоринська В.М.), Андріївське та Октябрське родовища вогнетривких глин (Дев’ятка Г.Т., Луканцевер О.Л.) і комплексно оцінити Артемівське родовище кам’яної солі (Калашник П.М.).

 Гідрогеологами тресту «Артемгеологія» і ВГО «Донбасгеологія» (Артеменком О.Є., Бесєдою М.І., Калигіною Є.П., Козьміною Ж.Д., Левіним Н.І., Махоніним В.Т., Моренком Ю.І., Решетовим І.К., Усенком В.В. та іншими) у межах Донецької області розвідано 1083,5 тисяч м3/добу затверджених ДКЗ запасів питних підземних вод на 115 ділянках 52 родовищ і виявлено 12 родовищ мінеральних вод (Шварцман Ю.М., Козьміна Ж.Д., Грицьков С.А.).
  Інженерно-виробничою службою ВГО «Донбасгеологія» під керівництвом Рудомьотова Ю.Г. у 1984-1985 роках було забезпечено буріння Очеретинської, Чистяковської та Щегловської опорних параметричних свердловин, що дозволило у різних структурно-формаційних зонах Донбасу дослідити геологічні чинники будови вугленосної товщі, вивчити закономірності розповсюдження промислової вугленосності та природної газоносності вугілля і вміщуючих порід на глибину до 2500-3000м.
  По території Великого Донбасу складаються унікальні погоризонтні карти метаморфізму вугілля на відмітках мінус 400м, мінус 1000м, мінус 1600м і на структурних планах еталонних вугільних пластів с61 і k5 та карти метаморфічної зональності вугілля на домезозойській, докайнозойській і дочетвертичній ерозійній поверхні карбону (Левенштейн М.Л., Спіріна О.І.).
  У Західному Донбасі завдяки натхненній праці павлоградських геологорозвідників трьох поколінь (Бурова В.І., Струєва М.І., Тєрьошкіна Д.О., Храпкіна С.Г., Абакіна Ю.А., Ареп’єва О.О., Борцова Б.І., Васика В.М., Кот М.К., Лішіна В.П., Яковлєва Є.О., Свербіхіна Ю.Г., Шайдорової І.М. та інших) промислова вугленосність розвідана на площі 12,5 тис. кв. км, що дозволило вдвічі збільшити рентабельні запаси вугілля та обґрунтувати Західний Донбас в складних соціально-політичних умовах сьогодення як базовий регіон для забезпечення енергетичної безпеки України.
  Серед працівників тресту «Артемгеологія» («Артемвуглерозвідка») і ВГО «Донбасгеологія» два Герої соціалістичної праці (Новак К.Ф. і Терьошкін Д.О.), 14 — нагороджених Орденом Леніна, 7 — Орденом Жовтневої революції, 85 – Орденом «Трудового червоного прапора», 88 – Орденом «Знак Пошани», 49 – Орденом «Трудової Слави», 3 – Орденом «Дружби народів», 78 – медаллю «За Трудову Доблесть», 103 – медаллю «За Трудову Відзнаку», а також 6 лауреатів Державних премій і 6 Заслужених Геологів.
  Друга половина 1980 років стала апогеєм застійних тенденцій в економіці Донбасу. Базові галузі промисловості працювали неритмічно, а приріст промислової продукції зменшився втричі. З особливими труднощами зіткнулася вугільна промисловість – галузь ставала все збитковішою, а обсяги видобутку вугілля неухильно знижувалися. Інтенсивна розробка корисних копалин у попередні десятиліття вичерпала найбільш перспективніші запаси, поклади і родовища. Однак, незважаючи на частковий прояв сировинного дефіциту, фінансування геологорозвідувальних робіт перманентно зменшується, нібито, у зв’язку із не перспективністю Донбасу, надмірною детальністю його геологічного вивчення та достатньою віртуальною забезпеченістю країни провідними корисними копалинами.
  У період становлення України як самостійної держави Донецька область і Донбас в цілому стали місцем концентрації соціальних, економічних і екологічних проблем, оскільки тут була зосереджена чверть промислового потенціалу країни із домінуванням вугільної та металургійної галузей, які мали значний фізичний й моральний знос. Системна криза 1990 років була обумовлена, перш за все, непослідовністю перебудови моделей управління базовими галузями промисловості, ломкою й руйнуванням усталених стереотипів партійно-командного управління вітчизняною економікою в умовах відсутності випереджаючих реформ або хоча б ефективної реструктуризації. При цьому, найбільш необхідною, але, водночас, і найбільш болючою, своєчасна перебудова необхідна була для мінерально-сировинного комплексу регіону та його невід’ємної складової – геологорозвідувальної галузі. Однак величезна кількість збиткових підприємств і скорочення в два рази гірничовидобувного виробництва призвели до фактичного згортання геологорозвідувальних робіт на вугілля, кольорові та рідкісні метали, вогнетривку, гірничо-хімічну, флюсову і цементну сировину.
  Неминуча системна реструктуризація у таких умовах вітчизняної галузі геології та використання надр у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.11.1997 № 1242 обумовила докорінну реорганізацію ДГП «Донбасгеологія» із перетворенням його основних виробничих підрозділів та районних геологорозвідувальних експедицій у ВАТ «Донбасгеологія», передачею Донецької геофізичної експедиції у ДГП «Укргеофізика», а Горлівської ГРЕ у НАК «Надра України». Одночасно з метою збереження геологічного потенціалу держави у Донбасі на базі геологічних підрозділів ДГП «Донбасгеологія», центральної лабораторії та геологічних фондів наказом Держкомгеологія України від 15.01.1998 № 10 створюється Державне регіональне геологічне підприємство «Донецькгеологія» («ДонецькДРГП»), яке згідно Закону України від 07.07.1999 № 847-ХІV є об’єктом права державної власності, що не підлягає приватизації.
  Основним предметом діяльності ДРГП «Донецькгеологія» є комплексне геологічне, геофізичне, гідрогеологічне, інженерно-геологічне і еколого-геологічне вивчення надр, родовищ і проявів корисних копалин та виконання пов’язаних з ними проектних, дослідно-промислових, лабораторних, топографо-геодезичних, геолого-економічних і науково-дослідних робіт з використанням сучасних комп’ютерних технологій, вікового досвіду геологічних досліджень, власного технічного, лабораторного та геолого-виробничого потенціалу.